Свідоцтва

Тут ви можете залишити свідоцтво

Коментарі

Сашко

Привіт, всім! Мене звати Сашко. Хочу розповісти своє свідоцтво. Почну з того, що мені довелося жити і виховуватися в дуже неблагополучній сім'ї. Моя мати розлучилася з батьком, коли я був досить малим. Крім мене було ще двоє дітей, які були старші за мене.Вони обоє залишилися з батьком, а я - з матір'ю. Мати пішла до іншого чоловіка. Згодом вони почали жити разом. Вітчим був алкоголіком, пив, ображав мою матір. Вона досить часто страждала через нього, хоч і сама заглядала в чарку. Бувало, коли вони випивали, то просили мене теж випити. Я спершу відмовлявся, але коли вони починали наполягати - погоджувався. Вони пояснювали це тим, що коли я вип'ю, то в мене не буде глистів. Через часті п'янки, я бувало, був голодним, не доглянутим. Часто доводилося йти до сусідів, щоб що-небудь перекусити, аби не паморочилося в голові. Бувало я помагав комусь, що-небудь по-господарству, а було й так, хтось пригостить. Я досить часто хворів на різні захворювання. В мене були проблеми з бронхами, різні інфекційні хвороби. Через недоглянутість мав воші, коросту. Коли я перейшов в 7 клас, а то був 1999 р. початок 2000 р., мене з лікарні забрали в інтернат - Коропецьку школу. Там я провчився до 11 класу та й пішов вчитися в Тернопільський педагогічний університет ім. В. Гнатюка. Я обрав своєю професією психологію, тому що ще зі школи почав захоплюватися цією наукою. На першому курсі мені не хотілося зовсім вчитися, я прогулював пари, зависав в нічних клубах. Бувало на пари приходив як зомбі, а то й зовсім не приходив. Першу сесію ледве вдалося здати. До нас в гуртожиток приходили, віруючі, хоч я того не знав на той час, хто вони такі. Вони були до всіх привітними, запрошували на зустрічі, які влаштовували для студентів. Я ніколи не ходив на ті зустрічі, хоч рекламки та оголошення доводилося бачити... Але десь наприкінці березня 2005 року в мене появилася сильна депресія. Мені нічого не хотілося, ніхто не цікавив. Я навіть почав думати про самогубство... Тоді я писав різні вірші про сенс життя свого існування. Я не знаходив відповіді на важливі для мене питання. І одного разу, навіть не пам'ятаю яким чином, я прийшов на одну із зустрічей, яку влаштовували віруючі. Це були члени молодіжної християнської організації ''Кайрос''. Я не зможу пригадати теми їхньої зустрічі, але найбільше що мене вразило - це їхні погляди та ставлення до мене. В тому погляді я побачив, мабуть вперше в житті, стільки любові, приязні. Я спершу подумав, що вони з іншої планети. Мені в той час чомусь захотілося виговоритися. мені було байдуже кому, але дуже хтілося... Я заговорив з одним хлопцем, який викликав в мене довіру. Почав розказувати про своє життя, проблеми які в мене є і т. д. Я навіть не замислювався над тим, як він мене сприйматиме... Він уважно вислуховував мене, час від часу задавав питаня на релігійну тему. Я раніше часто читав Біблію, тому міг відповісти на них. Ну, тоді він задав мені питання, чи можу я уявити інше життя, де не буде алкоголю, тютюну? Я дивився на нього і думав '' Як це може бути? Він точно з іншої планети''! Тоді Саша, а так його звали, розказав мені про Ісуса Христа, що він може звільнити людину від будь-якої залежності. Він поділився зі мною своєю історією, розказавши про своє життя. Так я познайомився з віруючими. З того часу я почав частіше відвідувати їхні зустрічі. Але одного разу мене запросила одна дівчина з нашого гуртожитку на домашню групу (я тоді не знав, що це таке), де вони збиралися разом. Я погодився, бо шукав нових друзів і просто хотів чогось нового. Прийшовши на групу я не помітив нічого особливого... Але як тільки вони почали молитися - я подумав, що вони ненормальні. я чув якісь незрозумілі слова, вигуки, вони співали, раділи. Все було перемішано. Накінець того всього одна жінка, тоді вона вела ту групу, спитала мене, чи не хочу я прийняти Ісуса Христа, як свого Господа і Спасителя? Я хоч був в шоці відпобаченого та почутого, та все ж погодився на пропозицію. З того часу я став відвідувати церкву в м. Тернополі, помагав розносити запрошення для зустрічі з молоддю, що їх організовував ''Кайрос''. Моє життя змінилося. Я зрозумів для чого живу, і що мене чекає після смерті. Без Бога я, напевно, далі тинявся б по цьому світі і то в кращому випадку... Я можу навести приклад, коли мій друг, якого я знав, не пізнав радощів цього життя, пішов з нього добровільно його в себе відібравши. Я не знаю, де він зараз, та й не мені це вирішувати... Просто хочу підбадьорити кожного, кому важко в цьому житті, в цю хвилину - не здаватися! Я знаю, як буває важко, просто нестерпно - я це пережив! Тому, кому потрібно знайти відповіді на ті питання, які його хвилюють, я раджу шукати в Біблії, а ще я хоті в би, що б ви примирилися з Богом. Тому, що в Ньому ви знайдете всі відповіді на всі ваші питання! Хай вас Береже Бог!

Артём

Я невмію гарно розказувати, але це не головне, просто може цей розказ кому дасть зрозуміти шо такє наркотік і як він дєлає тебе його рабом шо ти даже непоймеш цього. Мені зара 18 рокі, я каловся з 15 лєт. Всьо почялося з простого мого день народження коли мені виповнилось 14 рокі. Я празнував в падвалі з друзями, ми на те врємя тікі бухали, але коли я трохі випив з ними прийшли в падвал старші на то врємя пацани, спитали чьо ми бухаєм, я сказав шо в мене днюха, ну вони мене угостили напасом. Я пихнув улітєл, це даже рядом нестояло з випивкой і зразу же на другій день почяв шукати де її взяти, буквально за 2 дня я вже найшов де мона мутити, через знакоми старший пацанов, канєшно там я давав 70 грн, а мені давали трави на 30-40 грн, але мене так тянуло до того здається слабінького наркотіка шо мені було всьоравно.
І так я курив її около пол-года кожних два дня. За то врємя я падтянув до трави всіх своїх друзєй, поміняв 2 школи, але мене це неволнувало, я тікі думав де б взяти дєнєг шоби взять накуритись.... Але потім вона мене вже негрибла як ранше. Мене це вже невкалувало. Але всьоравно курив її дальше. І якось я як всігда мутився і пішов сразу пихнути со старшими які мені мутили траву. (Вони були наркамани і я це знав) І коли я з ними сидів я їм сказав шо мені вже трава неочінь то і вкалує, і мені придлажили дарожку Subutexa в городі цей наркотік знають як "беха". Я занюхався дав їм 20 грн, тоді мені цього хватало. Мені казали мої товаріщі шо буш калотись єслі свяжишся з цим наркотіком, (а ввобще я всю жизнь боявся уколі, тікав зі школи шоб мені некололи привівок) і я їм відповідав тіпа"шо ви гонітє, я небуду калотись бо я боюсь уколів. І так я нюхав тоже дето пол-года щітай день в день. Начінав з дарогі на 20 грн но чєрез це врємя я вже знюхував більше ніж пол-чєка (це дето на 70-80 грн). Я своїх друзєй тоже за цих пол-года врєміні так би сказать падсадив на "беху".
Ну і через пол года вже з моїх 4 друзєй калолось двоє. Ну і мене кожен раз впрашували вмазатись, бо ми всі скідувались на полку(250грн) чі на калісо(500грн) і получялось шо вони колять по дарогі на 30 - 40 грн, а я нюхаю на 80 грн, але я атказувався бо я боявся. Но один раз я бухнув і подумав собі "разок вкалюсь шоб попробувати як воно", мене вкалол друг, і після того за 3 года шо я був в залежності я неразу ненюхав, хоть коли мене калоли перший раз я собі думав шо вмажусь і дальше буду нюхати.
В мене був батько наркаман якій каловся 21 рік і я бачів як рушиться його жизнь. Я знав шо він помер із за наркотіка в 39 років, я це все понімав коли каловся але мені було всьоравно, главне було доза. Я собі казав шо всьо кіну(коли був под кайфом), але коли небуло дози мене начінало кумарити(ломка) я неспав бувало по 10 днів, мучівся, це просто страшно, то я просто невірив шо це возможно і шукав любими путями намутити дєнєг, в мене було 2 ноутбука, Кампютер, тіліфон за полтора штукі, цього всього нестало менш ніж за пол-года, я даже упустився до того шо крав в мамкі дєнгі з кашилька на дозу і виносив макарони і томатну пасту якой мамка торгувала. Після цих віх проішествій я вже сірьозно задумався це кінути, але як я непробував сам я неміг, мамка незнала шо я калюсь вона думала шо я це все робив бо в карти проігрував(я їй так казав) так шо я неміг звернутись кудась в наркодиспансер чі клініку.
Але якось Бог зробив так шо я зустрів дуже-старого друга з якім давно неабщався, але получілось якось так шо ми розговорились і він посовєтував церкву "КОВЧЄГ", я довго туда нейшов і незбирався впринципі іти, але сталось так шо мій друг якій зі мною напастой каловся помер, він на то врємя вже бехой некаловся бо це йому було дорого, він почяв калоти якусь бадягу з Кодтерпина і всякой гадості я сам толком незнаю, бо непробував ніколи. Після його смерті я ніразу невкаловся, хоть дуже - дуже хтів, і тоді я рішив піти в церкву. Коли я прийшов туда другій раз я наважився вийти і покаятись, і це мені помогло. Після того мені даже придлагали на халяву разкумаритись але Бог давав мені сил відказатись.
Зараз коли я вже 2 місяці некалюсь, жизнь налагоджується завдякі Ісусу, я найшов роботу, дєвушку, шо я цього немав около 3 лєт, наркотік це все в мене забрав і зробив своїм рабом, але Ісус мене спас і все вернув. Ніколи непробуйте цю дрянь, наркотік тікі знається сначяла шо це кайфофо і круто, але це все ілюзія яка тяне в во тьму..............

Якщо Господь відкриває ваше серце для того,щоб добровільно підтримувати фінансово зйомку нового кліпу, чи запис нового треку, ось мій рахунок у Приват Банку 4405885815317224. Тел: 0975849922, 0638247051.

Яндекс.Метрика